Ще у 2012 році на літній школі з хасидизму у Меджибожі я в складі дослідницької команди проводила інтерв’ю з місцевими мешканцями про паломників, слухала глибокі лекції Менахема та Естер Яглом та думала про те, що було б добре почати вчити їдиш. Як це зробити, я не знала, тому що студенткою я вже давно не була та мала багато поточної роботи в університеті (статтю на основі тих досліджень я опублікувала через два роки).
У 2014 році отримала лист від професорки з Колумбійського університету у відповідь на свій дослідницький запит: „З Вашого резюме, пані Алло, не є зрозумілим Ваш рівень володіння мовами їдиш та іврит, уточніть, будь-ласка, тому що ці дві мови є принципово важливими для Вашого напрямку досліджень”. Професорка, певне, досі не підозрює, як переконливо її лист спонукав мене до активних дій. Я до того часу вже пробувала вчити алфавіт на вебінарах, але формат вебінарів мені зовсім не підійшов, і десь на літері “ламед” все закінчилося.
Аж поки я у 2015 році не потрапила на літню школу „Єврейська історія, багатоетнічне минуле та спільна спадщина: міський досвід у Східній Європі” в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи, де, крім усього іншого, обов’язковим був початковий курс їдиш з чудовою Йоанною Лісек. Там я довчила алфавіт і почала читати.
У тому ж році я (завдяки дослідницькій стипендії Карнегі в Нью-Йоркському університеті) переїхала до Нью-Йорка та продовжила пригоду з їдиш в організації „Arbeters Ring” (назву якої можна перекласти як “Робоче коло”), а викладачка Перл Тейтелбаум забрала мене в свою групу „просунутих початківців” (о як я стресувала та просила перевести мене до початківців звичайних, але незворушна Перл таки знала, що робила).
Вже влітку 2016 року мені вдалося поїхати на прекрасну п’ятитижневу школу YIVO з мови, літератури та культури їдиш у тому ж Нью-Йорку (з Перл Тейтелбаум та Анною Гончар). Тут я вже була в групі так званого середнього нижчого рівня.Це була, певне, найбільш інтенсивна літня програма з усіх відвіданих мною, навіть на перервах було дозволено розмовляти лише мовою їдиш. Власне, саме тут я зробила свою першу соціологічну доповідь – тремтячим голосом, з папірцем і коригуванням усього від уже знайомої вам Перл, а ще саме тут на фінальному концерті я публічно прочитала мовою їдиш обраний мною вірш Рохл Фішман “Мамо, я не можу заснути”.
У 2017 році я вперше ступила на варшавську землю для участі в інтенсивній літній програмі мови та літератури їдиш (з Наталею Криніцкою та Верою Соломон), вже знаючи, що скоро почну тут жити. Ця школа стала однією з найтепліших для мене через надзвичайно добру атмосферу та баланс навчання і відпочинку. Тут я вже відчувала себе на досить впевненому середньому рівні. А за рік, у 2018 році, я реалізувала своє омріяне знайомство з Парижем через чарівний центр Медем, який є водночас найбільшою в Європі бібліотекою літератури мовою їдиш, і ще одну літню програму з мови та літератури їдиш (з Наталею Криніцкою та Шарон Бар-Кохва). Саме в Парижі я відчула, наскільки поняття рівня є відносним, адже такого зібрання викладачок та носіїв мови у якості студенток і студенток я ніде не зустрічала. Власне, це задає планку та позбавляє зайвих ілюзій. Мова – це постійна робота над собою.
У 2019 році я навчалась на літній програмі з мови та літератури їдиш у Вільному університеті Берліна http://www.yiddishberlin.com/ (з Еліезером Ніборськи та Дарією Вахрушевою). З Берліном у мене складні стосунки з цілого ряду причин, і про що я трохи писала в цьому блозі раніше. Певне, це вплинуло і на мої відчуття під час програми, хоча вони не стосуються її організації. Власне, від своєї мігрантської безнадії я рятувалася соціологічними спостереженнями та мистецтвом. Програма мені запам’яталась дуже цікавим і навіть веселим поданням граматики у виконанні Еліезера Ніборськи.
В цьому ж, іронічно коронному, 2020 році я віртуально повертаюсь до варшавської програми (з Наталею Криніцкою та Кароліною Шиманяк як основними викладачками), яка розпочнеться вже за тиждень. А ще маю підкреслити, що за останніх 4 роки я брала участь у різних семестрових курсах від згаданого „Робочого кола” онлайн (зокрема, з Шевою Цукер, Їцхоком Ніборськи та Майклом Вексом) – цей формат раджу всім, хто хоче серйозно вивчати мову протягом року та незалежно від місця проживання. Для мене оптимальним виявилось поєднання літніх інтенсивів наживо та періодичних онлайн-уроків один раз на тиждень (останні – починаючи з середнього рівня) чи міні-курсів, про які я писала у попередньому пості.
Що це все мені дає? Окрім можливостей читати багато літератури в оригіналі, глибше розуміння релігійного контексту, метафор і додаткових смислів, історичного та культурного тла Європи з умовним маркером „до Другої Світової війни”. Є подруги та друзі, з якими я спілкуюсь винятково мовою їдиш, не кажучи вже про цінність цієї мови у моїй науковій тематиці, пов’язаній з паломництвами хасидів до Польщі та України. А ще навчання стимулює постійно розвивати себе, а не власні ілюзії. У порівнянні з тими, на кого орієнтуюсь, я знаю ще дуже мало і потребую більшого.
У цьому тексті я зробила активними посилання на ті програми, в яких брала участь сама (їх існує значно більше!) і які можуть знадобитися всім, хто шукає можливості вивчення та покращення власного рівня володіння мовою їдиш незалежно від віку та професійного статусу. Тим, кому їдиш потрібен фахово, надають стипендії. А для тих, хто хоче отримати при цьому ще й університетську освіту, знаю сьогодні, як мінімум, дві чудові програми з юдаїки в Києво-Могилянській Академії та в Українському католицькому університеті, де вивчають і їдиш.
Приєднуйтесь!
alanissima 